З історії храму Різдва Христового міста Горохова


У 1844 рооці у м.Горохові було побудовано православну Свято-Вознесенську церкву.
Настоятелями храму були: о.Іоан Скульський, у 1869 році відзначений імператором орденом Святої Анни ІІІ ступеня; отець М.Журавський (1914р.); до 1941р. - о.Юліан Мельников; в роки Великої Вітчизняної війни - отці Володимир Мисечко, Михаїл Грицай; потім о.Степан Науменко.
У 1951-1957рр. благочинним і настоятелем Свято-Вознесенського храму був о.Стефан Васильцев, у 1957-1960рр. - о.Пилип Шишковський.
У 1960-1986рр. благочинним і настоятелем храму був митрофорний протоієрей о.Михаїл Сукманський. Псаломщиком з правом служити священником і помічником благочинного був отець Олександр Пасічник.
У часи атеїзму після зняття з реєстрації релігійних громад до Свято-Вознесенського храму належали села Скобелка, Марковичі, Бистровиця, Терешківці, Озерці, Старостав.
Із вересня 1986 року по жовтень 1992 року благочинним і настоятелем Свято-Вознесенського храму був митрофорний протоієрей о.Олександр Пасічник.
У храмі неодноразово проводились величні соборні богослужіння, очолювані владиками Даміаном (4.05.1978), Варлаамом (20.09.1987), Варфоломієм (1991).
4 червня 1991 року тут побував блаженнійший митрополит всієї України Філарет.
4 жовтня 1992 року новітні богоборці з Київського патріархату віроломно захопили святий храм.
Але громада Свято-Вознесенського храму УПЦ діяла. Благочинний о.Олександр проводив богослужіння на церковному погості. Коли їх прогнали нові господарі храму, який перейшов до КП, молилися у будинку одинокої прихожанки Лідії Дем'янівни Дісси.
Рішенням районної державної адміністрації від 12 квітня 1993р. громаді Свято-Вознесенського храму УПЦ було надано в оренду для проведення богослужінь частину приміщення РАГСу.

18 вересня 1993 року митрополит Ніфонт освятив тут престол. Богослужіння у цьому пристосованому приміщенні тривали до листопада 2005 року.
У ювілейний 2000 рік від Різдва Христового, 24 серпня, митрополит Ніфонт освятив місце під новий храм Різдва Христового, і заклав наріжний камінь.
Храм будувався на пожертви парафіян, кошти Волинської Єпархії, обласної ради і адміністрації та спонсора Валентина Волосюка. 12 листопада 2005 року владика Ніфонт освятив престол новозбудованого храму.
14 грудня 2008 року після закінчення оздоблювальних і художніх робіт митрополит Ніфонт освятив ікони і храм. Іконописці храму - Василь Григорович Криштальський та Іван Іванович Тимчук.

За Божим промислом з благословення владики Ніфонта дух вірних підтримували святині, які побували у храмі: влітку 1994 року - чудотворна ікона Почаївської Божої Матері; 3 липня 1998 року - чудотворна ікона "Призри на смирення"; 3 червня 2003 року - мощі преподобних Іова і Амфілохія Почаївських. 17-18 листопада 2003 року - кровоточива ікона Спасителя, мироточиві ікони Матері Божої і святителя Миколая; 9 грудня 2006 року - чудотворна ікона "Пантанасса", 1 вересня 2009 року - чудотворна ікона "Скоропослушниця". Поклонялися вірні мощам преподобного Серафима Саровського і Підляських святих, іконі "Чорнобильський Спас".
Урочисті соборні богослужіння архієрейським чином з участю митрополита Ніфонта проводились на престольне свято храму у 2008, 2010 роках.
Хор любтельський, псаломщиком понад 35 років була Ольга Іванівна Крамаревич. Діє дитяча недільна школа.

У вересні 2007 року благочинний, настоятель храму о.Олександр Пасічник здійснив паломництво в Єрусалим.
За великі заслуги перед Українською Православною Церквою та багаторічну службу благочинний митрофорний протоієрей Олександр Пасічник нагороджений численними грамотами, орденами: у 1994 році - другим Хрестом з прикрасами; до 1000-ліття Волинської Єпархії удостоєний права служби Божої при відкритих царських вратах по "Отче наш".
У 1997 та 2003 роках - орденами "Преподобного Нестора Літописця" І і ІІ ступенів.
У травні 2000 року - ювілейним орденом "Різдва Христового - 2000" ІІ ступеня.
У грудні 2009 року - орденом "Почаївської ікони Пресвятої Богородиці".
Є багато державних нагород.